More songs by Fiolet
Description
Composer: Сергій Мартинюк
Lyricist: Сергій Мартнюк
Arranger: Артур Данієлян
Lyrics and translation
Original
Далі тягнуться дні нещирі.
Ти зачекалась в холодній квартирі на дзвінок із того боку, на звичайне знайоме: "Привіт! "
Пишуть кров'ю історію світу, та я складу із душі алфавіту декілька слів, аби ти не забула, ні, що ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили, були, ми лишили. . .
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, вір.
Всі при своїх з кочові донестями спішу, немов на Великдень до мами.
Не хочу знати, що буде із нами, ні.
Та ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили, були, ми лишили. . .
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки.
Хай мене, хай мене! Не забувай головне: вір до останку, ти вір.
Літа молость і сміх крізь сльози змиють все липневі грози.
Ніхто не знав, як нам робити світ.
І будуть бігти, видно, коли все, як в віршах, раз в ніколи.
Привіт, моя нескорена! Привіт.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки.
Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір!
English translation
Insincere days drag on.
You waited in a cold apartment for a call from the other side, for the usual familiar: "Hello!"
They write the history of the world in blood, but I will compose a few words of the alphabet from my soul, so that you do not forget, no, that we were, we left a mark.
We were there, we left a mark.
We were, we left, we were, we left. . .
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns. Leave me, leave me!
Do not forget the main thing: believe to the end, believe.
Everyone sleeps with their nomadic reports, as if on Easter at my mother's.
I don't want to know what will happen to us, no.
But we were, we left a mark.
We were there, we left a mark.
We were, we left, we were, we left. . .
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns. Leave me, leave me!
Do not forget the main thing: believe to the last, you believe to the last.
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns.
Leave me, leave me! Do not forget the main thing: believe to the end, you believe.
Summer milk and laughter through tears will be washed away by July thunderstorms.
No one knew how to make the world.
And they will run, you can see, when everything, as in poems, once in a while.
Hello, my invincible! Greetings.
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns. Leave me, leave me!
Do not forget the main thing: believe to the last, you believe to the last.
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns. Leave me, leave me!
Do not forget the main thing: believe to the last, you believe to the last.
Let me, let me be what kills me, if only you had soft dawns.
Leave me, leave me!
Do not forget the main thing: believe to the end, you believe!