Description
Released on: 2026-01-30
Lyrics and translation
Original
Шоста ранку, тридцять хвилин на сніданок, і я виходжу на вулицю, в голові туман, ніби п'яний.
Десь пробігти, десь пройтися, і вже ось і я в вищому районі міста.
Покура столиця, незадоволені лиця, штовхаються на проспектах метро, але я вже в тим давно злився.
Що робити і як далі жити?
Все побільше я зробив, буде складно навіть відчинити.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
А призорний сморід манного міста все рівно затягує нових туристів.
Втікати, лишатись, я поки не знаю, але після зміни знов собі нагадаю, що я взагалі то про це все не мріяв.
І ще кілька років тому на затвори, що не загублюся в бетоні трамвая, але я потроху себе все ж втрачаю.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
English translation
Six in the morning, thirty minutes to breakfast, and I go outside, my head foggy, as if drunk.
Run somewhere, walk somewhere, and here I am in the upper part of the city.
A humble capital, disgruntled faces jostling on the subway avenues, but I've already gotten angry at that a long time ago.
What to do and how to live?
The more I did, the more difficult it would be to even open it.
It seems that I have lost myself in everything for a long time, I am so tired of black and white cinema.
And every day, I live it sweetly, as if under paper, it got me hooked!
And the ghostly stench of the manna city keeps attracting new tourists.
To run away, to stay, I don't know yet, but after the change I will remind myself again that I didn't dream about it at all.
And a few years ago, I was convinced that I would not get lost in the concrete of the tram, but I still lose myself little by little.
It seems that I have lost myself in everything for a long time, I am so tired of black and white cinema.
And every day, I live it sweetly, like a piece of paper, it made me sick.
It seems that I have lost myself in everything for a long time, I am so tired of black and white cinema.
And every day, I live it sweetly, as if under paper, it got me hooked!